Документ 665/97-вр, редакцiя вiд 17.12.1999 (1 сторiнка)
Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради [ 22.01.04 09:28 ]


                           
Герб України
                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

               Про внесення змін до Закону України
                    "Про зайнятість населення"

   ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 11-12, ст. 44 )

  ( Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N  295-XIV (  295-14 ) від 04.12.98, ВВР, 1999, N 1, ст.  6
    N 1310-XIV ( 1310-14 ) від 17.12.99, ВВР, 2000, N 3, ст. 22 )

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     I. Внести  до  Закону  України  "Про  зайнятість   населення"
( 803-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 14, ст. 170;
Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 12, ст. 169; 1993 р.,
N 2,  ст.3;  1994 р.,  N 45,  ст.  408;  1996 р., N 3, ст.11, N 9,
ст.42; 1997 р., N 8, ст.62) такі зміни:

     1. У статті 2:

     частину першу викласти у такій редакції:

     "Безробітними визнаються працездатні громадяни  працездатного
віку,  які  через  відсутність роботи не мають заробітку або інших
передбачених законодавством доходів і  зареєстровані  у  державній
службі  зайнятості  як  такі,  що шукають роботу, готові та здатні
приступити до підходящої роботи";

     у частині третій:

     підпункт "б" доповнити словами "яка не  потребує  професійної
підготовки";

     у підпункті "в" друге речення виключити;

     доповнити статтю  після  частини   третьої   новою   частиною
четвертою такого змісту:

     "У разі відсутності підходящої  роботи  рішення  про  надання
громадянам   статусу  безробітних  приймається  державною  службою
зайнятості  за  їх  особистими  заявами  з  восьмого   дня   після
реєстрації  у центрі зайнятості за місцем проживання як таких,  що
шукають роботу.  Реєстрація громадян провадиться при  пред'явленні
паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка,
документа про освіту або документів, які їх замінюють".

     У зв'язку з цим частину  четверту  вважати  частиною  п'ятою,
виклавши її у такій редакції:

     "Порядок реєстрації,   перереєстрації   та   ведення   обліку
громадян,  які шукають роботу,  і  безробітних  державною  службою
зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України".

     2. У статті 4:

     назву статті викласти у такій редакції:

     "Стаття 4. Державні гарантії права на вибір професії та виду
                діяльності";

     у пункті 1:

     підпункт "а" викласти у такій редакції:

     "а) добровільність праці,  вибір або зміну професії  та  виду
діяльності";

     у підпункті  "д"  слова  "і  збереження  середньої заробітної
плати на період працевлаштування" виключити;

     підпункт "є" після слів "допомоги  по  безробіттю"  доповнити
словами "матеріальної допомоги по безробіттю";

     підпункт "ж" викласти у такій редакції:

     "ж) включення   періоду   перепідготовки  та  навчання  нових
професій,  участі в  оплачуваних  громадських  роботах,  одержання
допомоги  по  безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до
загального трудового стажу,  а також  до  безперервного  трудового
стажу".

     3. Статтю 5 викласти у такій редакції:

     "Стаття 5. Додаткові гарантії зайнятості для окремих
                категорій населення

     1. Держава   забезпечує   надання  додаткових  гарантій  щодо
працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які
потребують  соціального  захисту і не здатні на рівних конкурувати
на ринку праці, у тому числі:
     а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;
     б) одиноким матерям,  які мають дітей віком  до  чотирнадцяти
років або дітей-інвалідів;
     в) молоді,  яка закінчила або припинила навчання  у  середніх
загальноосвітніх  школах,  професійно-технічних  закладах  освіти,
звільнилася   зі   строкової   військової    або    альтернативної
(невійськової)  служби і якій надається перше робоче місце,  дітям
(сиротам), які залишилися без піклування батьків,  а також особам,
яким  виповнилося  п'ятнадцять  років  і  які  за згодою одного із
батьків або особи,  яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися
на роботу;
     г) особам передпенсійного віку (чоловікам  по  досягненні  58
років, жінкам - 53 років);
     д) особам,   звільненим   після   відбуття   покарання    або
примусового лікування.

     2. Для  працевлаштування  зазначених  у  пункті 1 цієї статті
категорій  громадян  місцеві  державні  адміністрації,   виконавчі
органи  відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на
підприємствах, в установах  і  організаціях,  незалежно  від  форм
власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної
кількості робочих місць  за робітничими професіями, у тому числі з
гнучкими формами зайнятості.
     У разі   скорочення   чисельності   або   штату   працівників
підприємств,   установ  і  організацій  у  розмірі,  що  перевищує
встановлену  квоту,  місцеві  державні  адміністрації,   виконавчі
органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти
для цих підприємств, установ і організацій.

     3. У разі відмови у  прийомі  на  роботу  громадян  із  числа
категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої
броні  з  підприємств,  установ  і  організацій  державна   служба
зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному
розмірі неоподатковуваного  мінімуму  доходів  громадян.  Одержані
кошти  спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння
зайнятості населення і можуть використовуватися  для  фінансування
витрат  підприємств,  установ і організацій,  які створюють робочі
місця для цих категорій населення понад встановлену квоту".

     4. У статті 7:

     у пункті 1:
     у другому  реченні  частини  першої  слово "квартал" замінити
словом "місяць";

     частину третю викласти у такій редакції:
     "Для громадян,  які вперше шукають роботу і не мають професії
(спеціальності),  підходящою  вважається  робота,   яка   потребує
попередньої   професійної   підготовки,   або   оплачувана  робота
(включаючи  роботу  тимчасового  характеру),   яка   не   потребує
професійної  підготовки,  а  для громадян,  які  бажають відновити
трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, -
робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи
підвищення кваліфікації,  а в разі неможливості її надання -  інша
оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю)";

     доповнити пункт частиною четвертою такого змісту:

     "Для громадян,  які працювали не за професією (спеціальністю)
понад  шість  місяців,  підходящою  вважається  робота,  яку  вони
виконували  за  останнім  місцем  роботи,  а  робота  за  основною
професією  (спеціальністю)   може   бути   підходящою   за   умови
попередньої   перепідготовки   чи   підвищення   кваліфікації    з
урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності)";

     пункт 2 викласти у такій редакції:
     "2. У  разі  неможливості  надання  громадянинові  роботи  за
професією  (спеціальністю)  протягом  шести   місяців   безробіття
підходящою   вважається   робота,   яка  потребує  зміни  професії
(спеціальності) з урахуванням здібностей,  здоров'я громадянина  і
колишнього досвіду,  доступних  для нього видів навчання та потреб
ринку праці у цій професії (спеціальності).
     При зміні    громадянами    професії    (спеціальності)    за
направленням  державної  служби  зайнятості  підходящою вважається
робота як за новою, так і за попередньою професією (спеціальністю)
за останнім місцем роботи".

     5. Статтю 8 викласти у такій редакції:

     "Стаття 8. Право громадян на працевлаштування

     Громадяни мають  право  на  працевлаштування  і  вибір  місця
роботи шляхом звернення до  підприємства,  установи,  організації,
індивідуального   селянського  (фермерського)  господарства  і  до
іншого роботодавця або при безплатному сприянні  державної  служби
зайнятості.
     Іноземці та особи без громадянства,  які прибули в Україну на
визначений  термін,  одержують право на трудову діяльність лише за
наявності в них дозволу на  працевлаштування,  виданого  державною
службою зайнятості України,  якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України.
     У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства
без дозволу державної служби  зайнятості  України  з  підприємств,
установ  і  організацій,  незалежно  від форм власності,  державна
служба  зайнятості  стягує   штраф   за   кожну   таку   особу   у
п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму     доходів
громадян. Ці кошти  спрямовуються  до  державного  фонду  сприяння
зайнятості населення.
     Порядок і умови  укладення  трудового  договору  визначаються
законодавством України про працю".

     6. У статті 13:

     у пункті 1:

     абзац перший викласти у такій редакції:

     "1. З метою створення умов для повного здійснення громадянами
права на працю держава передбачає";

     доповнити пункт абзацом такого змісту:
     "організацію професійної орієнтації".

     7. У статті 18:

     пункт 1 викласти у такій редакції:
     "1. Для реалізації державної політики  зайнятості  населення,
професійної     орієнтації,     підготовки    і    перепідготовки,
працевлаштування та соціальної підтримки  тимчасово  не  працюючих
громадян  у порядку,  що визначається Кабінетом Міністрів України,
створюється   державна   служба   зайнятості,    діяльність   якої
здійснюється під керівництвом  Міністерства  праці  та  соціальної
політики України,  місцевих  державних  адміністрацій  та  органів
місцевого самоврядування.
     Державна служба зайнятості складається з:
     Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної
політики України,  центру зайнятості Автономної  Республіки  Крим,
обласних,   Київського  та  Севастопольського  міських,  районних,
міськрайонних,  міських і районних у  містах  центрів  зайнятості,
центрів  організації професійного навчання незайнятого населення і
центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за
додержанням законодавства про зайнятість населення.
     Регулювання правового  становища  державних  службовців,  які
працюють  у  зазначених  підрозділах  державної служби зайнятості,
здійснюється  відповідно  до  Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ).
     До складу державної служби зайнятості входять також навчальні
заклади    професійної    підготовки    незайнятого     населення,
інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані
бюро  зайнятості,  центри  реабілітації  населення,  підприємства,
установи і організації, підпорядковані службі зайнятості";

     пункт 3 викласти у такій редакції:
     "3. Діяльність державної служби  зайнятості  фінансується  за
рахунок  коштів  державного  фонду  сприяння зайнятості населення,
передбачених на ці цілі";
     у пункті  4  слова  "державними  і   громадськими   органами"
виключити;
     пункти 5 і 6 викласти у такій редакції:
     "5. Оподаткування діяльності підприємств та  організацій,  що
входять   до  складу  державної  служби  зайнятості,  здійснюється
відповідно до законодавства України.
     6. Суб'єкти підприємницької діяльності можуть надавати платні
послуги,  пов'язані з профорієнтацією населення,  посередництвом у
працевлаштуванні громадян  в  Україні  та  за  кордоном,  лише  на
підставі  дозволу  (ліцензії),  який видається  Державним  центром
зайнятості Міністерства  праці  та  соціальної  політики України у
порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.  При наданні
зазначених послуг без такого дозволу  (ліцензії)  державна  служба
зайнятості  стягує з суб'єктів підприємницької діяльності штраф  у
п'ятдесятикратному  розмірі  неоподатковуваного  мінімуму  доходів
громадян за кожну особу, якій надавалися такі послуги, та припиняє
цей вид їх діяльності.  Одержані кошти спрямовуються до державного
фонду сприяння зайнятості населення".

     8. У статті 19 ( 803-12 ):

     абзац сьомий пункту 1 викласти у такій редакції:
     "надає послуги по працевлаштуванню та професійній  орієнтації
працівникам,  які  бажають  змінити  професію  або місце роботи (у
зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи,  зміною умов і режиму
праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню";

     у пункті 2:

     у частині першій:

     абзац дев'ятий викласти у такій редакції:
     "в установленому законодавством порядку  подавати  громадянам
допомогу  по  безробіттю  та  матеріальну  допомогу по безробіттю,
припиняти і відкладати їх виплати";

     абзац десятий   доповнити  словами  "у  порядку,  визначеному
законодавством України";
     доповнити пункт   після   абзацу   десятого  новими  абзацами
одинадцятим і дванадцятим такого змісту:
     "стягувати з  підприємств,  установ і організацій,  незалежно
від форм власності,  суми прихованих  або  занижених  обов'язкових
зборів   та  недоїмок  до  державного  фонду  сприяння  зайнятості
населення;
     компенсувати до 50 процентів витрат підприємствам,  установам
і  організаціям  на  перепідготовку  працівників,  які  підлягають
скороченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці,
за умови їх працевлаштування";

     частину другу викласти у такій редакції:
     "Розміри витрат  та  джерела  їх  фінансування  у   випадках,
передбачених цим пунктом, визначаються відповідно до законодавства
України рішеннями  місцевих  державних  адміністрацій  та  органів
місцевого самоврядування   за  поданням  координаційних  комітетів
сприяння зайнятості".

     9. Статтю 20 викласти у такій редакції:

     "Стаття 20. Участь підприємств, установ і організацій у
                 реалізації державної політики зайнятості

     1. Підприємства,  установи і організації,  незалежно від форм
власності,   їх  службові  особи  зобов'язані  сприяти  проведенню
державної політики зайнятості на основі:
     додержання законодавства   про   працю,   а  також  прийнятих
відповідно до нього умов договорів та угод;
     організації професійної    підготовки,    перепідготовки    і
підвищення  кваліфікації   працівників,   а   також   професійного
перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва;
     працевлаштування визначеної       місцевими        державними
адміністраціями,  виконавчими  органами  відповідних рад кількості
осіб,  які потребують соціального захисту і не  здатні  на  рівних
умовах конкурувати на ринку праці;
     інформування працівників  про  наявність  вакантних   робочих
місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.
     2. Підприємствам,   установам   і  організаціям,  що  активно
сприяють  розв'язанню  проблем  зайнятості  населення  в   регіоні
(шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування чи
організації оплачуваних громадських робіт або  використання  понад
встановлену квоту праці осіб, які потребують соціального захисту і
не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці), відповідно
до  законодавства  України надаються пільги щодо податків та інших
платежів  до  бюджету,  які  частково  або  повністю   компенсують
витрати, пов'язані з прийняттям  на  роботу  додаткової  кількості
працівників.
     3. Підприємства,  установи і організації  в  разі  відмови  у
прийнятті  на роботу спеціалістів,  які були раніше ними заявлені,
відшкодовують державній службі зайнятості всі витрати, пов'язані з
працевлаштуванням,   професійною   підготовкою,   перепідготовкою,
виплатою  допомоги  по  безробіттю  та  матеріальної  допомоги  по
безробіттю.  Одержані  кошти  спрямовуються  до  місцевої  частини
державного фонду сприяння зайнятості населення.
     4. Підприємства,  установи і організації,  незалежно від форм
власності,  повинні  зареєструватися у місцевих центрах зайнятості
за  місцезнаходженням  як  платники  зборів  до  державного  фонду
сприяння зайнятості населення,  щомісяця у повному обсязі надавати
їм інформацію  про  наявність  вільних  робочих  місць  (вакантних
посад) та дані про працівників, які працюють неповний робочий день
(тиждень),  якщо це не  передбачено  трудовим  договором,  або  не
працюють  у  зв'язку  з простоєм виробництва з не залежних від них
причин,  і в десятиденний строк - про всіх  прийнятих  працівників
згідно  з  формами  державної статистичної звітності та первинного
обліку,  затвердженими  Державним  комітетом  статистики  України.
Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, неподання статистичних
даних або подання їх недостовірними чи із запізненням тягнуть   за
собою накладення на службових осіб штрафу у розмірі, передбаченому
законодавством України.
     5. При  вивільненні  працівників  у  зв'язку  із  змінами   в
організації   виробництва  і  праці,  у  тому  числі  ліквідацією,
реорганізацією   або   перепрофілюванням   підприємств,   установ,
організацій,   скороченням   чисельності  або  штату  працівників,
підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності,
повідомляють  про  це не пізніш як за два місяці у письмовій формі
державну   службу   зайнятості,   вказуючи   підстави   і   строки
вивільнення,  найменування професій, спеціальностей, кваліфікації,
розмір оплати праці,  а в десятиденний строк після  вивільнення  -
списки фактично вивільнених працівників.
     У разі неподання або  порушення  строків  подання  цих  даних
стягується  штраф  у  розмірі  річної  заробітної плати за кожного
вивільненого працівника.  Ці  кошти  зараховуються  до  державного
фонду  сприяння  зайнятості  і  використовуються  для фінансування
заходів по працевлаштуванню та соціального  захисту  вивільнюваних
працівників.
     6. Порядок  стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог
цієї статті з підприємств,  установ і  організацій  встановлюються
законодавством України".

     10. Пункт 2 статті 21 викласти у такій редакції:
     "2. Права і повноваження професійних спілок щодо забезпечення
захисту  громадян  від  безробіття  та його наслідків визначаються
генеральною,  галузевими,  регіональними угодами  та  колективними
договорами,  що  укладаються  профспілковими органами з власниками
підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами
відповідно до законів України.
     Професійні спілки, власники підприємств, установ, організацій
або  уповноважені  ними  органи  проводять  спільні консультації з
проблем зайнятості населення".

     11. У статті 22:

     у пункті 1:

     абзац другий викласти у такій редакції:
     "професійної орієнтації   населення,   професійного  навчання
вивільнюваних   працівників   і   безробітних,   сприяння   в   їх
працевлаштуванні,  виплати  допомоги  по безробіттю,  матеріальної
допомоги по безробіттю";

     доповнити пункт абзацом сьомим такого змісту:
     "відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із
достроковим виходом працівників на пенсію";

     у пункті 2:

     у частині першій:

     абзац перший викласти у такій редакції:
     "2. Державний    фонд   сприяння   зайнятості   населення   є
загальнодержавним  позабюджетним  цільовим   фондом,   самостійною
фінансовою  системою  і  утворюється  на  державному  та місцевому
рівнях за рахунок";

     абзац третій викласти у такій редакції:
     "зборів на   обов'язкове  соціальне  страхування  на  випадок
безробіття";

     доповнити пункт 3 частиною другою такого змісту:
     "Розподіл коштів   державного   фонду   сприяння   зайнятості
населення на поточний рік і звіт про використання  їх  за  минулий
рік  затверджуються  Кабінетом Міністрів України разом з державною
програмою зайнятості населення".

     12. У статті 24:

     у пункті 1:
     абзац перший після слів "що шукають роботу" доповнити  словом
"безробітних";

     доповнити пункт абзацом такого змісту:
     "пошуку роботи      вперше     і     відсутності     професії
(спеціальності)".

     13. У статті 25:
     в абзаці  першому  слова  "Держава  сприяє"  замінити словами
"Держава створює умови";

     підпункт "б" викласти у такій редакції:
     "б) виплата   матеріальної   допомоги  в  період  професійної
підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації";
     підпункт "в"  доповнити  словами  "матеріальної  допомоги  по
безробіттю".

     14. У статті 26:

     у пункті 1:
     у частині першій:
     в абзаці першому слова "не пізніше десяти календарних днів до
закінчення  тримісячного  строку  як  таких,  що  шукають  роботу,
гарантується" замінити словами  "протягом  семи  календарних  днів
після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується";

     підпункти "а" і "б" викласти у такій редакції:
     "а) надання статусу безробітного,  якщо  протягом  семи  днів
працівнику не було запропоновано підходящої роботи;
     б) право на одержання допомоги по безробіттю  у  розмірі  100
процентів  середньої  заробітної  плати  за останнім місцем роботи
протягом  60  календарних  днів,  75  процентів  -   протягом   90
календарних   днів   і  50  процентів  -  протягом  наступних  210
календарних днів,  але не більше середньої  заробітної  плати,  що
склалася  в  народному господарстві відповідної області за минулий
місяць,  і   не   нижче   встановленого   законодавством   розміру
мінімальної заробітної плати";

     доповнити пункт  після  частини  першої новою частиною такого
змісту:
     "Витрати, пов'язані   із   достроковим   виходом  на  пенсію,
здійснюються  за  рахунок  коштів  Пенсійного  фонду   України   з
наступним  відшкодуванням  цих витрат із державного фонду сприяння
зайнятості населення".

     У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

     пункт 2 викласти у такій редакції:
     "2.  У  разі  коли  вивільнений працівник без поважних причин
своєчасно не  зареєструвався  у  державній  службі  зайнятості  як
такий,  що  шукає  роботу,  він  втрачає пільги,  передбачені цією
статтею,  а умови виплати допомоги  по  безробіттю  та  її  розмір
встановлюються на підставі статей 28 і 29 цього Закону, а якщо цей
працівник відмовився  від  двох  пропозицій  підходящої  роботи  в
період  пошуку  роботи,  він  втрачає  право  на  надання  статусу
безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією  як
такого, що  шукає роботу.  Умови виплати допомоги по безробіттю та
її розмір встановлюються при цьому на  підставі  статей  28  і  29
цього Закону";

     доповнити статтю  після  пункту  2  новим  пунктом  3  такого
змісту:
     "3. На працівників, які звільняються з підприємств, установ і
організацій, незалежно від форм власності, у зв'язку з відселенням
або   самостійним   переселенням   з   території    радіоактивного
забруднення  і зареєструвалися у місячний строк після звільнення в
державній  службі  зайнятості  як   такі,   що   шукають   роботу,
поширюється дія пункту 1 цієї статті".

     У зв'язку з цим пункти 3  і  4  вважати  відповідно  пунктами
4 і 5.

     15. Статті 27 і 28 викласти у такій редакції:

     "Стаття 27. Розмір матеріальної допомоги в період професійної
                 підготовки та перепідготовки

     1. Громадянам,  зареєстрованим  у державній службі зайнятості
як такі,  що шукають роботу  і  безробітні,  згідно  з  пунктом  1
статті 26   цього   Закону,  в  період  професійної  підготовки  і
перепідготовки виплачується  матеріальна  допомога  в  розмірі  75
процентів їх середньої заробітної плати за останнім місцем роботи,
але не більше середньої заробітної плати,  що склалася в народному
господарстві  відповідної  області  за минулий місяць,  і не нижче
встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.
     2. Громадянам,  які  звільнилися  з  підприємств,  установ  і
організацій  з  інших причин,  ніж встановлені пунктом 1 статті 26
цього Закону,  або які вперше шукають  роботу,  або  тривалий  час
(більше  шести  місяців)  не  працюють,  або  закінчили навчання у
професійно-технічних і вищих закладах  освіти  чи  звільнилися  зі
строкової  військової  або  альтернативної  (невійськової) служби,
зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі,  що  шукають
роботу   і   безробітні,   у   період   професійної  підготовки  і
перепідготовки  виплачується  матеріальна   допомога   у   розмірі
допомоги по безробіттю, передбаченої для цієї категорії громадян.

     Стаття 28. Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам,
                зареєстрованим на загальних підставах

     1. У  державній  службі  зайнятості громадяни реєструються на
загальних підставах як такі,  що шукають роботу,  крім  осіб,  які
реєструються на підставі статті 26 цього Закону.
     2. Право  на   допомогу   по   безробіттю   мають   незайняті
(непрацюючі)    громадяни,   визнані   у   встановленому   порядку
безробітними.
     3. Допомога  по  безробіттю виплачується з восьмого дня після
реєстрації  громадянина   у   державній   службі   зайнятості   до
працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох
років; для  осіб  передпенсійного  віку  (підпункт  "г"  пункту  1
статті 5  цього  Закону) - до 720 календарних днів,  а громадянам,
які бажають відновити трудову діяльність  після  тривалої  (більше
шести місяців) перерви,  та громадянам, які вперше шукають роботу,
допомога по безробіттю  виплачується  не  більше  180  календарних
днів.
     4. У   період   пошуку   роботи   та   безробіття  громадянин
зобов'язаний  сприяти  своєму   працевлаштуванню   відповідно   до
рекомендацій працівників державної служби зайнятості".

     16. У статті 29:

     назву статті і пункт 1 викласти у такій редакції:

     "Стаття 29. Розміри допомоги по безробіттю громадянам,
                 зареєстрованим на загальних підставах

     1. Громадянам,   зареєстрованим   на  загальних  підставах  у
державній службі зайнятості як такі,  що шукають роботу, визнані у
встановленому  порядку  безробітними  і  мають  право на одержання
допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:
     а) не  менше  50  процентів  середньої  заробітної  плати  за
попереднім місцем  роботи,  але  не  більше  середньої  заробітної
плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за
минулий місяць,  і не нижче встановленого  законодавством  розміру
мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців,
що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних
тижнів;
     б) не нижче встановленого законодавством розміру  мінімальної
заробітної плати - у всіх інших випадках,  включаючи громадян, які
шукають роботу вперше або після тривалої  (більше  шести  місяців)
перерви";

     пункти 2 і 4 виключити.

     У зв'язку з цим пункти 3  і  5  вважати  відповідно  пунктами
2 і 3.

     17. У статті 30:

     назву статті і пункт 1 викласти у такій редакції:
     "Стаття 30.  Припинення  та  відкладення  виплати допомоги по
                  безробіттю і матеріальної допомоги по безробіттю

     1. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по
безробіттю припиняється у разі:
     а) працевлаштування безробітного;
     б) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
     в) вступу до навчального закладу на навчання з  відривом  від
виробництва;
     г) проходження  професійної  підготовки,  перепідготовки   та
підвищення   кваліфікації   за   направленням   державної   служби
зайнятості;
     д) призову    на   строкову   військову   або   альтернативну
(невійськову) службу;
     е) набрання  законної  сили вироком суду про позбавлення волі
або   направлення    на    лікування    до    лікувально-трудового
профілакторію;
     є) отримання права  на  пенсію  відповідно  до  законодавства
України;
     ж) переїзду на постійне місце проживання  в  іншу  місцевість
(район, місто);
     з) закінчення строку їх виплати;
     и) одержання допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги
по безробіттю обманним шляхом;
     і) подання  письмової заяви про бажання здійснювати догляд за
дитиною до досягнення нею трирічного віку;
     ї) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про
відмову від послуг державної служби зайнятості;
     й) смерті безробітного";

     у пункті 2:

     абзац перший викласти у такій редакції:
     "2. Виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк  до
трьох місяців у разі";

     у підпункті  "а"  слова  "сімейної допомоги" замінити словами
"державної допомоги сім'ям з дітьми";

     доповнити пункт частиною другою такого змісту:
     "Виплата матеріальної    допомоги    по    безробіттю    може
відкладатися на зазначений строк у разі порушення вимог  пункту  4
статті 28 цього Закону";

     у пункті 3:

     у частині першій:

     абзац перший викласти у такій редакції:
     "3. Виплата допомоги по безробіттю та  матеріальної  допомоги
по безробіттю припиняється на строк до трьох місяців у разі";

     підпункти "в" і "г" викласти у такій редакції:
     "в) порушення громадянином умов і строку його  реєстрації  та
перереєстрації як безробітного;
     г) перереєстрації безробітного,  який був знятий з обліку  за
невідвідування центру зайнятості більше місяця без поважних причин
та не сприяв своєму працевлаштуванню";

     частину другу викласти у такій редакції:
     "Строк, на  який  припиняється виплата допомоги по безробіттю
або  матеріальної  допомоги  по   безробіттю,   зараховується   до
загального  періоду виплати допомог,  зазначених у пункті 3 статті
28 і пункті 1 статті 31 цього Закону".

     18. Статтю 31 викласти у такій редакції:

     "Стаття 31. Матеріальна допомога по безробіттю

     1. Безробітні  після  закінчення  строку  виплати допомоги по
безробіттю  можуть  одержувати  протягом  180   календарних   днів
матеріальну  допомогу  по  безробіттю  у  розмірі  до 75 процентів
встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови,
що  середньомісячний  сукупний  доход на члена сім'ї  не перевищує
встановленого законодавством неоподатковуваного  мінімуму  доходів
громадян.
     2. У разі смерті безробітного або особи,  яка  перебувала  на
його   утриманні,   членам   сім'ї  безробітного  або  особі,  яка
здійснювала  поховання,  виплачується  допомога  на  поховання   у
розмірі, встановленому законодавством.
     3. Кожному з  членів  сім'ї,  які  перебувають  на  утриманні
безробітного,  а також громадянам, у яких закінчився строк виплати
допомоги  по  безробіттю,  матеріальної  допомоги  по  безробіттю,
подається  одноразова  матеріальна допомога у розмірі 50 процентів
установленої законодавством мінімальної заробітної плати.
     4. Умови подання матеріальної допомоги по безробіттю та іншої
допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України".
     19. У тексті Закону слова "місцеві Ради народних  депутатів",
"виконавчі   комітети  місцевих  Рад  народних  депутатів",  "Ради
народних  депутатів",  "стипендія"  в  усіх   відмінках   замінити
відповідно  словами  "місцеві  державні  адміністрації,  виконавчі
органи відповідних рад",  "місцеві державні  адміністрації, органи
місцевого   самоврядування",   "місцеві   державні  адміністрації,
виконавчі  органи  відповідних  рад",  "матеріальна  допомога"   у
відповідних відмінках.

     II. Прикінцеві положення.

     1. Ввести в дію Закон України "Про внесення  змін  до  Закону
України "Про зайнятість населення" з дня його опублікування.
     Абзац сьомий  пункту  1  статті  22  і  підпункт "б" пункту 1
статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 )  (у
редакції цього Закону) ввести в дію з 1 січня 1999 року.
( На часткову зміну абзацу другого пункту 1 розділу II установити,
що  підпункт "б" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість
населення"  вводиться  в дію з 1 січня 2000 року згідно із Законом
N 295-XIV ( 295-14 ) від 04.12.98 )
( На часткову зміну абзацу другого пункту 1 розділу II установити,
що  підпункт "б" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість
населення"  вводиться  в дію з 1 січня 2001 року згідно із Законом
N 1310-XIV ( 1310-14 ) від 17.12.99 )

     2. Кабінету Міністрів України до 1 січня 1998 року:
     розробити та   затвердити  порядок  відшкодування  Пенсійному
фонду  України   витрат,   пов'язаних   із   достроковим   виходом
працівників на пенсію, та витрат на виплату допомоги по безробіттю
протягом двох перших місяців вивільнюваним працівникам;
     подати до  Верховної  Ради  України  у  встановленому порядку
проект Закону про соціальний захист працівників,  які  працюють  у
режимі  неповного робочого дня (тижня) або перебувають у вимушених
відпустках без збереження заробітної плати у зв'язку  з тимчасовою
зупинкою виробництва, та їх матеріальну підтримку.


 Президент України                                    Л.КУЧМА

 м. Київ, 21 листопада 1997 року
          N 665/97-ВР

Публiкацiї документа:
•  Офіційний вісник України  1997, N 52, стор. 1
•  Урядовий кур'єр  вiд 25.12.1997
•  Голос України  вiд 30.12.1997
•  Відомості Верховної Ради України  N 11, стаття 44  вiд 03.04.1998

Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради © 2004 [ друкувати ]